Свято Букваря

Мета: закріпити знання учнів з навчання грамоти, вдосконалювати навички читання, декламування, інсценізації; розвивати зв’язне мовлення учнів, логічне мислення, пізнавальний інтерес; вдосконалювати вміння працювати в групах; виховувати любов, бережливе ставлення до книги,  повагу до членів родини; зміцнювати співпрацю школи з батьками.

Обладнання: свічка, малюнки казкових героїв, емблеми-букви алфавіту, подарунки-книги з підписаними листівками, квіти, декорації до п’єси, мультимедійний центр, диски із відео- та аудіо записами.

Хід свята

Діти: 1. Увага! Увага!

         У нашій школі сьогодні свято.

         Приходьте в гості, мами і тата!

         2. Приходьте до нас, бабусі шановні,

         Дізнайтесь, які ми тепер красномовні.

1.     Послухайте наше красиве читання.

Побачите зошити наші охайні.

2.     І разом потиснемо другові руку,

Що нам допоміг подолати науку.

1.     А що то за друг? Не будем казати.

Хто хоче побачить – заходьте на свято.

2.     А зараз ми пісню для вас заспіваєм.

І в пісні цій гарній про себе розкажем.

Звучить пісня «Чомучки».

Вчитель: Шановні гості! Дорогі друзі! Сьогодні ми зібралися на свято вшанування і прощання з першою книгою учнів — Букварем. Минуло дев'ять місяців відтоді, як діти прийшли до школи. Більшість із них не знали літер, не вміли читати. Проте зараз ви вже навчилися читати та писати. Скільки старань доклали до цього вчителі, діти, батьки! Своїм умінням діти завдячують Буквареві. Це книга, з якої починають навчатися всі. Це перша сходинка у великий світ знань. Отже, вітаю вас зі святом, бажаю подальших успіхів у навчанні!

         Як у кожної країни, як у кожної родини є своя історія, так і в нашому класі вже є невеличке минуле. Давайте повернемося туди та згадаємо, як все починалося.

Перегляд фрагментів відеофільмів зі шкільного життя

Є у нашій класній родині і свої традиції. Наприклад, на кожне свято ми запалюємо нашу свічечку, вогонь якої зігріває наші серця. Тож чи не пора нам її запалити?

Запалення свічки

Діти: 1. Є чудових свят багато

         На листках календаря.

         От нарешті й наше свято –

         Вшанування Букваря!

2.В небі сонечко так сяє,

Заглядає в перший клас.

І воно, напевно, знає,

Що сьогодні свято в нас!

3.     Є книг багато на Землі –

Веселих і повчальних,

Але буквар – він головний,

Усім книжкам начальник!

4.     Буквар учив читати нас,

Коли прийшли ми в перший клас.

Як нам радісно сказати:

Ми вже вміємо читати!

5.     В першім класі урочистий

День прощання з Букварем.

Пригадай- но, як колись ти

Був маленьким школярем.

6.     Навчився читати наш дружний клас.

Ви можете всіх поздоровити нас.

Хай кожен гість перевіря,

Чи знаєм букви з Букваря.

Учитель: А де ж наш Букварик? Давайте його покличемо.

Діти гукають Букваря.

Співаючи пісню на мелодію «Пісні розбійників» із мультфільму «Бременські музиканти», на мітлі влітає Баба Яга,а

 за собою веде Букварика.

Баба Яга:  Кажуть, що я стара баба,

                   А я дівка хоч куди.

                   Чи піти мені на танці,

                   Чи зайти мені сюди?

                   Ой, ля-ля, ой, ля-ля,

                   Чи зайти мені сюди?

                   Ой, ля-ля, ой, ля-ля,

                   Гоп-ля!

                   Кажуть, тут сьогодні свято

                   Мого друга Букваря.

                   Підвезла його я в ступі,

                   Та й сама сюди зайшла.

                   Ой, ля-ля, ой, ля-ля,

                   Та й сама сюди зайшла.

                   Ой, ля-ля, ой, ля-ля,

                   Гоп-ля!

Букварик: Діти любі! Добрий день!

                   Радий я вам дуже.

                   Як почув про своє свято,

                   Примчав до вас, друзі!

                   Підвезти мене взялась

                   Бабуся Ягуся.

                   Каже: «Хочу й я на свято,

                   Та діток боюся.

                   Я їм капості робила,

                   Можуть не простити

                   Й на свято твоє, Букварику,

                   Не схочуть пустити».

Бабуся Яга: Так, так! Я дуже хочу побути на святі. Будь ласка, не проганяйте мене!

Учитель: Ну що, діти, запросимо Бабу Ягу на свято? Вона ж подобрішала. Та й Букварику допомогла дістатися на наше свято.

А ти, Букварику, у нас сьогодні найголовніший. Ми тебе чекали. Кому ж ми сьогодні, діти, повинні звітувати про те, як навчилися читати і писати?

Діти: Букварикові!

Учитель: Тоді слухайте мне уважно. Клас, рівняння на Букварик! До здачі  урочистого рапорту Букварикові стояти струнко!

Староста за його замісник здають рапорт Букварикові.

1. Шановний наш Букварику! На свято в твою честь зібралися всі учні 1 - Б класу! За час навчання в першому класі відбулося _________ уроків,  вивчено 33 літери!

2. Написано під диктовку, переписано, обведено сотні слів.

1. Учнями 1-Б класу перечитано, недочитано, зачитано до дірок 100 художніх книжок.

2. Зіпсовано дві сотні зошитів, поламано півтисячі ручок.

1. Винесено з класу п’ятдесят олівців, загублено 5 поганих звичок, півсотні гумок.

2. На території школи  розбито одну клумбу,  6 дитячих носів, 2 шибки.

1. Над важкими завданнями поламано 5 дитячих голів, четверо стільців, 6 замків у портфелях.

2. Перший клас живе цікаво, бігає по школі, жартує, інколи  кричить і не збирається зупинятися на досягнутому.

Діти: Рапорт здано!

Баба Яга: Оце так навчив, Букварику! Та для цього  і в школу ходити не слід було!  Недарма я боялася іти на свято! Треба швидше забиратися звідси!

Букварик: Та вас за такі успіхи не візьмуть до другого класу.

Староста класу: Букварику, не журись! Це ми навмисне придумали, щоб веселіше було!

Букварик: То все, про що ви рапортували, неправда?

Зам. старости: Звичайно! А коли й правда, то зовсім трішечки. Головна правда в тому, що ти навчив нас читати й писати. Усміхнись!

Букварик: Ну ось, полегшало! Залишаємося, бабусю! З такими першокласниками, я впевнений, ми не сумуватимемо на святі.

Бабуся Яга: От і добре, а то мені зовсім не хотілося знову пролітати над тією дивною країною, як вона називається…   ФОНЕТИКА, вона якась така порожня. Я не побачила  там жодного мешканця. Де вони всі поділися?

                  

Букварик: О, це дуже цікава країна. Її мешканці дуже потрібні… А втім, можливо, першокласники самі розкажуть про них?

Учні:  1. Фонетика  - незвичайна країна,

            Де звуки панують, там тиші нема.

            Хтось вміє співати, хтось ще і шуміти,

            Та звуків не видно, і це вам не гра.

                  

                   2. Звуки шапки-невидимки одягли

                   І в букварик непомічені зайшли.

                   Хай працюють ваші вуха:

                   Звуки можна тільки слухать,

                   Букви ж треба добре знати,

                   Щоб читати і писати.

Букварик: Правильно, діти, звуки ми вимовляємо і чуємо. А де ж проживають літери?

Учень: Веселе місто Алфавіт,

            В нім кожне слово – цілий світ.

            В нім кожна літера жива –

            І з них складаються слова.

Учитель: Шановний Букварику! Приймай парад букв! Букви, рівняйсь, струнко!

Діти: Ми – алфавіт,

         Ми букв сім’я.

         Нас 33, від А до Я.

         Струнко алфавіт іде:

         А Б В Г Г Д Є

         Далі йде рядок такий:

         Є Ж З И І Ї Й.

         Вивчи третій ряд тепер:

         К Л М Н О П Р

         Залишилось трохи ще:

         С Т У Ф Х Ц Ч

         Тут вся азбука моя!

         Ш Щ Ь Ю Я!

Букварик:          Молодці, букви! Увага! А тепер запрошую на середину залу букви, що позначають голосні звуки. Отож, шикуйсь в одну шеренгу!

Буква «А»: Цю букву знають всі на світі,

                   Вона найперша в алфавіті.

                   Весела, гарна і дзвінка

                   І найскромніша буква А.

Буква «О»: Це не кулька і не бублик,

                   І не слива, і не нулик.

                   Буква О усім відома,

                   З нею добре ми знайомі.

Буква «У»: Відгадайте цю загадку:

                   Буква схожа на рогатку.

                   Є в словах урок і клуб,

                   Учень, пух, указка, дуб.

                   Буква ця у нашій мові –

                   Часто ще й окреме слово!

                   Відгадали?  Так, це У –

                   Голосний, співучий звук.

Буква «Е»:  Поламались гребінці,

                   Залишилось три зубці.

                   Намалюю диво це.

                   Упізнали букву? Е!

Буква «И»: Голосний, співучий звук,

                   Всім твердим він давній друг.

                   Дуже скромну вдачу має:

                   Першим в слові не буває.

                   Буква И лиш рядкова,

                   Бо не почина слова.

Буква «І»: Буква І худа, як спиця,

                   Ніби цифра одиниця.

                   Голосний, співучий звук,

                   Всім м’яким одвічний друг.

                   Після приголосних встане –

                   Кожний з них м’якеньким стане!

Буква «Ї»:  Буква Ї цікава дуже.

                   Казка є про неї, друже.

                            Буква І гуляла в лісі,

                            Там зустріла букву «ій».

                            А з кущів щось сіре лізе…

                            Як злякалась буква «ій»!

                   Враз калачиком згорнулась,

                   На крапчину обернулась,

                   Притулилася до і –

                   Стало зверху крапок дві!

                            Звір, що викликав цей жах, -

                            Звичайнісінький їжак!

                            Завдяки цьому звіркові

                            Буква виникла нова.

                            В нашій українській мові

                            Позначає звуків два.

                            А їжак на честь її

                            Має першу букву Ї.

Буква «Ю»: Подібна трапилась історія

                   Із  голосненьким звуком у .

                   До нього якось приєднався

                   Дуже наляканий звук й.

                            Злилися звуки ці в’єдино,

                            Так утворилась буква Ю.

                            Та інколи вони посваряться,

                            Тоді в цій букві звук один.

                           

Буква «Є»: – Язичок у мене є! -

                   Вихвалялась буква Є.

                   Пам’ятай, що в нашій мові

                   Є не просто буква – слово.

                            Звуків два у букві Є:

                            Перший Й, а другий Е.

                            Інколи ж однин лиш Е.

                            У цікавій букві Є.

Буква «Я»: Я теж можу два звуки позначати,

                   А після приголосного – один.

                   Ну хто з біди вас буде виручати.

                   Якщо мене залишите в кінці!

                   Алфавіт несправедливий!

                   Я розумна! Я важлива!

         Всі:            Тільки й чути: Я та Я.

                            Ну й хвастуха буква Я!

Букварик: Молодці, літери! Багато знаєте!

Бабуся Яга: Букварику, Букварику, а можна мені завданнячко для дітей запропонувати? Пограймо в гру «Живі букви». Я називатиму слова. А літери будуватимуть їх. Подивимося, чи не дружать вони з моїм давнім знайомим дідом Буквоїдом!

Гра «Живі букви». Діти вибудовують задані слова.

Бабуся Яга: Ти бачиш, Букварику, впоралися. І дід Буквоїд у нас не пообідав.

Букварик: А тепер, можливо, літери тобі позагадують загадки, а ти спробуй відгадати. Згода?

Діти загадують загадки від літер. Бабуся відгадує.

Буква «Х»: А скажіть, що це?

                   Круглий, мов сонечко,

                   Щедрий, мов сонечко,

                   На черінь посунеться –

                   І стоїть красується.

                   З печі  - та на блюдо,

                   Їжте мене, люди,

                   На здоров’ячко! Що це? (Хліб.)

Буква «Ь»:  Загадковий, хитрий знак!

                   Не читається ніяк

                   І сам не вимовляється,

                   Хоч часто зустрічається.

                   А потрапивши до слова,

                   Він пом”якшує вимову,

                   Може слово геть змінити.

                   Отже, треба з ним дружити! (Знак м’якшення.)

Буква «Ц»: Як не віриш – перевір:

                   На мені 12 шкір!

                   А гризнеш – в сльозах покинеш,

                   Бо я звуся - … (Цибуля.)

Буква «Ш»: Що за хатка гомінка,

                    непосидливо дзвінка,

                   Влітку хатка завмирає,

                   а на осінь оживає.

                   В ній проходять залюбки

                   Наші юності роки. ( Школа.)

 Буква «Щ»: Упіймав Івасик рибку,

                   Але витягнути – мука!

                   Бо сердита і велика

                   На гачок зловилась … (Щука.)

Буква «Н»: Майстер викував уміло

                   Два однакові ножі,

                   Дуже зустрічі зраділи,

                   Обнялись, а роз’єднати

                   Їх ніхто уже не зміг.

                   Підкажіть, як називати

                   Почали відтоді їх? ( Ножиці.)

Буква «Й»:Звук цей у власній букві

                   Звичайно зустрічається,

                   А також в інших буквах

                   Нерідко він ховається.

                   Має «схованки» свої

                   В буквах Я, Ю, Є та Ї. ( Буква «йот». )

Бабуся Яга:  Ой, багато загадок знають першокласники. Та ще й нелегкі. Я аж притомилася, їх відгадуючи.

 А пам’ятаєш,  Букварику, коли ми пролітали над лісом, то помітили якусь метушню?

Букварик: Так-так! Пам’ятаю! Потрібно буде з’ясувати, що там трапилося.

Бабуся Яга: А от і непотрібно з’ясовувати, тому що мені уже все відомо. Я поспілкувалася по мобілці із Сорокою і мені уже все відомо!

Букварик: То може й нам розкажеш.

Букварик: І не тільки розкажу, а й покажу. Адже Сорока прислала відеозвіт. Тому до вашої уваги «Лісова історія».

П’єса “Лісова історія».

Дійовими особами виступають учні-літери, з яких починаються назви персонажів.

Картина перша

Ліс. Під сосною лежить пошматований буквар. Ґава, Сорока, Голуб з ранцями за плечима під музику  схиляються над букварем.

Ґава: Ану поглянь, сороко, в кущах щось маячить.

Сорока: Це, Гавонько, букварик поранений лежить.

             Пошматував хтось хлопця, обкладинку подер.

Голуб: Нам треба щось робити,

            Щоб тут він не помер.

Ґава: Бо коли помре букварик,

         То помруть  усі знання.

         Кожен лісовий школярик

          Буде жити навмання.

Голуб: Хто научить нас читати?

           Хто розкаже казку нам?

           Треба книгу рятувати,

         Лікувати лікарям.

Сорока: Онде в дятлика лікарня,

              Він лікує деревця.

              Хто ж поможе нам  у цьому,

              Бо ж важлива справа ця.

Ґава:     Бачиш, заєць довговухий

              В гай прямує через ліс.

              Тож попросим, щоб в лікарню

              Зайчик книжечку заніс.

Сорока: Зайцю, друже, не біжи,

              Нам в біді допоможи!

Заєць:     Яке лихо вас спіткало?

               Розкажіть свою біду.

               В мене є ідей чимало.

               Може вихід я знайду.

Ґава:                Бачиш, книга під сосною?

               Це – поранений букварик.

               Віднесімо його в лікарню –

               Ти ж сумлінний в нас школярик!

Заєць:     Зараз, друзі, побіжу.

               Книзі цій допоможу.

Картина друга

Звучить маршова музика.

На лісовій галявині лісова лікарня. Ґава, Сорока, Голуб, Заєць несуть пошматованого букваря. Їх зустрічає лікар Дятел.

Заєць:     Ой, Дятлику рідненький,

                Звірят оборони.

                Оцій премудрій книзі

                Життя ти поверни.

Ґава:       Ця книга дуже вчена,

                Дитячий світ надій.

Дятел:     Та хто ж її поранив?

                Який це лиходій?

Сорока:   Літала я по лісу

                І чула віддалік:

                Це Вовчик-сіроманець

                Поравав його і втік.

Дятел:    За що так познущався

               Із скарбу всіх скарбів?

Сорока: За те, що він читати

              Учитись не хотів.

Дятел:   Несіть буквар в лікарню.

              Ми вилікуєм вмить.

              І він звірят багато

              Ще розуму навчить.

Картина третя.

Звучить весела танцювальна музика.

Лісова галявина. Входять Вовчик та Лисиця.

Вовчик:  Як весело. Цікава

               У лісі жить тепер,

               Бо я порвав букварик,

               Вже досі він помер.

               Не будемо учитись

               У школі лісовій,

               А будем веселитись.

Лисиця: Ти, дурню, зрозумій:

-       Без знань життя буденне.

              Без читання книжок

              Ти ж будеш неписьменний.

Вовчик: Ну й що ж !

     Я ж Сірий Вовк!

     Мене усі бояться

     І поважають теж,

     Бо я за всіх сильніший,

     Розумний я без меж.

Лисиця: Та ти всесвітній майстер

      Хвалитись без пуття.

      Колись тебе проучить

    За це твоє життя.

Вовчик: А ти, руда потворо,

     Йди геть, не заважай.

     Я буду веселитись

     Гулятиму і край.

         Лисиця виходить. Входить баранець, Вовчик ховається за сосну.

Баранець: Яка смачна травичка,

         Я б їв її і їв.

         Піду та погукаю

         Ще й друзів баранців.

Виходить.

                             

Вовк:         Так, дуже пощастило

         Мені вже на кінець.

         Від мене не втікав

         Ще жоден баранець.

         Але тут зрозуміло

         І дурній вівці:

         У вівчарні спочивають

         Всі друзі баранці.

         В вівчарню я тихенько

         Покваплюсь назирці.

         І там моїми будуть

         Смачненькі баранці.

Виходить.

Картина четверта.

Хатка, на якій написано «Псарня». Вовчик прямує туди, дивиться на надпис.

Вовчик: От і знайшов. Тут, мабуть, точно написано «Вівчарня».

Заходить до хатки, звідти вибігають собаки, женуться за вовчиком, кусають. Вовчик тікає зі сцени. На сцені залишається дві собаки, прилітає Сорока.

Пес 1: Бач, злодій лірохвостий!

Сорока: Та він не зрозумів,

            Як сам потрапив в псарню,

            Бо вчитись не хотів.

            Не прочитав невіглас

            Той напис до кінця.

Пес 2: Поласував добряче

           Смачного баранця.

        

Пес 1: Тепер нехай він шубу

         Латає від дірок.

         Та учиться читати

         Цей недоучка Вовк.

Виходять.

Звучить сумна музика.

Входить Вовчик, зашиває свою шубу. За ним Лисичка.

Лисиця: Що, латаєш шубу, Вовче,

              Та зализуєш вавки?

              Будеш знати і не рвати

              Більше лісові книжки!

Вовчик: Я ж думав, що то «Вівчарня»,

              Поласую баранцем.

              І не прочитав, що «Псарня»,

              Ледве-ледве втік живцем.

Лисиця: Отже шубу полатаєш

               І огляньсь навколо.

               Всі звірята поспішають,

               Всі ідуть до школи.

На сцену виходять звірята з ранцями.

Звірята: Щоб не бігти навмання,

              Нам потрібні всім знання.

Вовчик: Сором, сором, дорогенькі.

              Я в душі своїй ношу

              І в  букварика тихенько

              Я пробачення прошу.

              Жить невігласом у лісі

              Небезпечно, бачу я.

              Тож нехай мене пробачить

              Лісова моя сім’я.

Усі разом: Будем книги берегти,

                  Будем вчитись я і ти.

Всі кланяються.

Звучить пісня « А ми любимо читати».

Бабуся Яга: От так історія сталася у лісовій школі.

Букварик: А у вас подібних не бувало?

Учитель: Та ні! Всі учні 1-Б класу навчилися читати і бережно ставилися до букварика.

                   А кому, дітки, крім букварика, ми маємо ще подякувати за науку? 

Діти: Батькам.

Баба Яга:   А зараз ми перевіримо знання батьків. Знання учнів ми вже побачили. А от чи можна батьків переводити до другого класу?

Шановні батьки! Вам необхідно дати відповіді на всі запитання.

•             Як називається головне місто країни? (Столиця)

•             Що русалонька має замість ніг? (Хвіст)

•             Підземна змія. (Метро)

•             Головний убір царя. (Корона)

•             Колір волосся у Білосніжки. (Чорний)

•             Ким «працювала» Несміяна? (Царівною)

•             Яка тварина все життя стоїть на ногах? (Слон)

•             Дерево — кущ — символ слави. (Лавр)

Баба Яга: Ох, і молодці наші батьки!

Можна брати їх до друго¬го класу!

Діти: 1.  Ми до батьків сказати хочем слово

         І привітати хочем від душі.

         Подарувати пісню вам чудову,

          Найкращі прочитати вам вірші.

         2. Бо без батьків чого ми в світі варті?

         Без маминої ласки і тепла,

         Без батьківської строгості і жарту,

         І без свого родинного тепла?

Буква «М»: «Ем» знайомиться із нами:

                   З нею пишуть слово «Мама».

                   Все, що є прекрасного навколо, -

                   Сонце, небо і знання ясні.

                   Дощ весняний і траву шовкову –

                   Все це, мамо, ти дала мені!

Буква «Т»: Букву «те» потрібно знати,

                   З неї пишуть слово «тато».

                  

                   Плине час, минають роки,

                   Але в пам’яті моїй.

                   Назавжди залишиш спокій,

                   Мій ти татку дорогий.

Буква «Б»: Ба-ба, ба-ба.

                   Це ж бабуся!

                   Я до неї притулюся!

                   Все бабуся зрозуміє,

                   Приголубить, пожаліє,

                   Бо бабуся – охорона,

                   Од всіх недуг оборона.

Буква «Д»: Любий, добрий наш дідусю!

                   Ми, твої внучата,

                   Прибігаємо до тебе

                   Щастя побажати.

                   Ти нас батькові й матусі

                   Помагаєш вчити.

                   Як зростати чесним, добрим,

                   Як по правді жити.

Учень:       За те, що раненько вставали,

                   За те, що до школи водили,

                   За те, що втоми ніколи не знали...

Усі.            Палке вам, велике спасибі.

        

Учень:       Словом хорошим

                    згадаймо в цей час

                   Тих, хто букварик

                    готував для нас.

Учень:        Спасибі редакторам і друкарям,

                   Спасибі коректорам і художникам,

                   Спасибі письменникам і батькам.

Усі:   Спасибі! Спасибі!

Учень:       Спасибі  й деревам за білий папір,

                   А квітам і травам – за фарби яскраві.

                   І бібліотекарю скажем спасибі

                   Ми друзями будемо з вами віднині.

                  

Учень:      Тож всім ми щиро дякуєм

                   За допомогу нам.

                   Й букет квіток із літер

                   Ми подаруєм вам.

                  

Квіткова абетка

Діти виходять, тримаючи у руках квіти.

Буква «Р»: Я – ромашка веселенька,

         Росту в полі і в саду.

Я вітаю соловейка,

З ним розмову я веду.

Буква «К»: Я – кульбаба жовтенька

І дуже м’якенька.

На сонечко схожа,

До віночка гожа.

Буква «Ч»: Чорнобривці чорноброві

         Квітнуть в тиші вечоровій.

Чорнобривці чарівні

Так і просяться в пісні.

Буква «Ф»: Я – фіалочка синенька,

Моя квітка запашна.

Розцвітаю я раненько

Тут під лісом, коли весна.

Буква «Ж»: Жоржини, жоржини рожеві і білі,

Червоні і жовті в саду розцвіли.

Коли б не морозяні дні посивілі,

Вони  б і зимою нам радість несли.

Бабуся Яга: Який чудовий букет утворився. От би й мені хтось такий подарував.

Діти: Будь ласка, адже ти допомагаєш нам сьогодні на святі.

Діти дарують квіти.

Учитель: Дякуємо й тобі, Букварику! Нам з тобою було так весело, але сьогодні ми повинні попрощатися з тобою. Діти хочуть тобі сказати на прощання декілька слів.

Діти:          1. Любий Букварику!

Перша книжко!

                  Хочеться навіть поплакати трішки.

Разом з тобою ми підростали.

Слово найперше тут прочитали.

2.     Я сторіночку останню

В букварі перегорну.

Свого друга на прощання

Я до серця пригорну.

3.     Букв спочатку ми не знали,

Мами нам казки читали.

А з тобою подружились –

І самі читать навчились.

4.     Букви всі, від А до Я

Дуже добре знаю я.

Далі я навчатись буду,

А букварик не забуду.

5.     Беру буквар в останній раз

Несу його в просторий клас.

І з вдячним серцем букварю

«Спасибі, друже!» - говорю.

6.     Ти перша книжечка моя,

Тепер читати вмію я.

Багато в світі є книжок,

А ти найперший мій дружок.

7.     Прощавай, букварику

Наш найперший друже!

Ми тобі, Букварику,

Дякуємо дуже!

Звучить пісня «Прощавай, букварику!»

Букварик: Дякую вам за добрі слова. На згадку про свято я хочу вам  подарувати найдорожчий скарб. Як ви думаєте, що це? ( книги з підписаними листівками)

Букварик: А ще я хочу вас познайомити із тими, хто вестиме вас далі країною знань замість мене.

Бере за руки «Читанку», «Рідну Мову».

Буквар: «Читанко» добра, прийми естафету,

              Веди школярів по дорогах планети.

Читанка:   Я – ваша перша читанка.

                  Красива в мене свитонька,

                   Цікаві сторінки. Є вірші і казки.

                   Покажу вам сто земель

                   Ще й космічний корабель.

                   Даруватиму щодня

                   І забави, і знання.

Буквар:     «Мово рідна», ступай на дорогу

                   Веди школярів у мовну пригоду.

Рідна Мова: Я із лісу, я із поля,

                   Нелегка у мене доля.

                   Через радість та біду

                   Я з віків до вас іду.

                   Я завжди вас буду вчити

                   Рідним словом дорожити,

                   Бо хто любить мову рідну,

                   Той багатий, а не бідний.

Буквар: Ну що ж, бабусю! Хоч і не хочеться, та треба вирушати в дорогу. До побачення, діти!

Бабуся Яга: Зараз-зараз, лише заведу двигун. Але пообіцяй. Букварику, що ми ще побуваємо на святі у діток.

Буквар: Звичайно, але потрібно й надалі вести себе чемно.

Бабуся Яга: Звичайно! До побачення, першокласники! Успіхів вам!

Покидають зал.

Діти:        1. У школі нас всьому навчать,

                   І роки весело промчать!

                   Ми – школярі, ми перший клас,

                   Щасливі дні чекають нас.

                   2. Я прийшов до школи вчитись,

                   Бо поставив я мету:

                   Скоро стану президентом,

                   Тільки трохи підросту.

                   3. Я також прийшов учитись,

                   Бо вже вирішив давно:

                   Буду, мабуть, футболістом.

4. А я буду зіркою кіно.                                                                                                                                                     

5. Поки ще казати рано,

Може, в бізнес я піду,

Чи фотомоделлю стану,

Як за зростом підійду.

6. Я банкіром хочу стати,

Полюбляю рахувати.

7. А я буду депутатом,

Бо люблю голосувати.

8.     А я в лікарні після школи,

Всім робитиму уколи.

9.      Я в письменники подамся,

Або, навіть, в моряки!

10.           А я вчителькою стану,

Буду вчити малюків.

11.           Мрію стати альпіністом,

Коли трохи підросту.

12.           А також парашутистом,

Полюбляю висоту.

13.           Мріємо! Мріяти не рано!

Кажуть, роки швидко мчать.

Як що будемо старанні,

В школі нас всього навчать.

14.           Один одного ми любим,

Станем всі за одного.

Вчитись в другім класі будем –

Дуже хочемо цього.

15.           Ну а поки нас чекають

Дні веселі, чарівні –

Звуться просто  - це канікули,

Такі любі дітворі.

Звучить пісня «Канікули»

Учитель: А тепер, любі діти, настав час загасити нашу свічку. Але перед тим нехай кожен з вас загадає собі бажання. Загадає, але не розповідає. І як на кожному нашому святі ми за командою загасимо свічечку.

Ось і  настав час прощатися.

Тож щасливим хай буде

Життєвий ваш шлях,

Хай вам добре у світі живеться.

А це свято у ваших серцях

Добрим спогадом озоветься.